Олег Созанський, Тарас Лазуркевич. Бандурна розмова.

Кожен з цих двох молодих бандуристів є самодостатнім, обидва успішно концертують, обидва неодноразово перемагали у конкурсах, фестивалях не тільки в Україні, а й за її межами. Але зараз перед Вами перший їхній спільний альбом, і це – сила. Без перебільшень. Є і в грі їхній, і в голосах якась така міць, така правда, таке щось, що заворожує з перших же секунд. Це диво таке ж просте, як і паросток, який здатен проломити камінь на шляху до світла. Ви побачите – це два проміні. Які зустрічаються. І в цій точці зустрічі виникає кут. В даному випадку – кут зору. Це той випадок, коли сума є чимось більшим, ніж просто доданок плюс доданок. Здавалося б, усе тут давно знайоме. І бандуру не назвеш новітнім інструментом, і пісням, що тут звучать, вже давно за сотню років вік перевалив. Але присутній тут вогонь, який не буду описувати словами. Втім, так і має бути, коли талановиті люди об’єднуються задля спільної справи. У всякім разі, в цих двох, здається, вийшло.

Антон Йожик Лейба