Золтан Алмаші, Богдана Півненко, Київська камерата. Пори року. /digi-pack/.

Це дивовижний альбом, про який мовчати хочеться більше, ніж говорити – просто щоб не заважати. Або ж говорити коротко, бо ця музика – заворожує. Десь – "візуальністю", десь – знервованою ніжністю. А десь – прозорістю ламаних ліній, які приводять до тиші не послідовно, а наче всупереч: крізь потужні кульмінації, які самі виявляються тишею. Не колись потім, не в паузах, а просто зараз, "у момент спричинення" – якщо тільки твоя увага здатна їх охопити цілком, а не розбивати на друзки розрізнених – хай навіть і дійсно яскравих – емоційних вражень. Насичено й, водночас, невагомо. Як ціле твоє життя...