Просто дивовижна музика – проста і дивовижна водночас.. І не тому проста, що немає в ній тонких нюансів – є, і чимало – а тому, що їй вдається, оминувши всі хитросплетіння інтелектуального сприйняття, прочиняти двері – прямо в серце.. І саме тому про неї так складно говорити – бо вона вся наче зіткана з тієї сили, справжності чистих, корінних речей, яка жодним описам не піддається. Адже, коли ви кажете "небо", в цьому слові завжди є дещо більше, ніж кілька кілометрів атмосфери – навіть коли йдеться саме про ці кілометри. Багатовимірність справжніх Імен – ось про що згадуєш, слухаючи цей диск. І, мабуть, було б не зовсім точно сказати, що в цій музиці є душа. Скоріше – її гармонія сама і є душею музики. Так її відчуваєш, так вона в тобі оживає – наче розгортається десь всередині тепла, тендітна, але навдивовижу стійка квітка.. Така прозора і майже невловима, що якоїсь миті хочеш її прикрити, захистити, але – вона, насправді, не потребує захисту-сховку. Навпаки. В цій музиці – по-своєму, але, мені здається, явно – звучить той самий початковий звук, який віддзеркалює, розкриває сутність всього нашого світу. Прозорого для світла – хоча б інколи..
Антон Йожик Лейба
