Ірина Зінковська. Любов і біль. /digi-pack/.

Як бачимо, після альбому "Звуки" Ірина Зінковська вирішила повернутися до стилістики попередніх робіт – тобто до того, що називаємо "традиційною українською естрадою". З легкою домішкою фолькових мотивів, і не лише українських – та все ж це альбом не так про пошуки на музичному полі, як про спробу закріпитися в обраному жанрі. Під цим оглядом – робота цілком вдала. Насамперед, звичайно, завдяки голосу – гарному, сильному, виразному. За бажання, Ірина могла би, мабуть, приміряти до себе і модерн-поп, соул, нео-фольк тощо – і, може, одного дня так і станеться. Тож сподіваємось, що цей "крок на закріплення" у висліді дасть їй змогу надалі розкритися більш повно – бо потенціал для цього явно є, і було би шкода, якби вона вирішила себе обмежити лише "традиційно-естрадним" напрямком.