Перкалаба. Дідо. /digi-pack/.

Після видання альбому "Мовленнєк" (спільний проект Моха та Кузі aka Qzzaargh), думаю, чекалося від Перкалаби на щось електронно-психоделічне – просто за інерцією. Але Перкалаба на інерцію не зважає, тож альбом "Дідо" – це знову щось інше. Як серфінгіст має наковтатися чимало солоної води, щоб нарешті, не зламавши кісток, пройти "тунель" наскрізь – так і тут. Зовні скидається на те, що музично Перкалаба, пройшовши чимало різного, повернулася до тієї хвилі, з якої починала – але насправді це достоту інша музика, зіграна приблизно на тих самих інструментах. Ось така обманка, і вона тут не єдина – тож раджу слухати дуже уважно. Можливо, Ви почуєте ретроспективну мандрівку від божевільного минулого до психоделічного сьогодення. Можливо – завітаєте до Містичного Театру Тіней На Перфорованому Картоні. Можливо – прокинетесь з усмішкою на вустах, бо нема такої гри, яка б не викликала усмішки на вустах безсмертного. Можливо – просто перестанете ховатися від мінливості цього життя, бо лише страх знерухомлює, а любов – змінює світи... Як би там не було – обирайте. Свідомо. Звичайно, можна думати, що це чергове "свято грибів і форелів" – але, скоріше за все, не народився ще той гриб, з яким форель могла б пірнути у таке прозоре..

Видання містить 12-сторінковий буклет з текстами пісень.