Хіти української естради 70-х років. Золота колекція.

Вичерпна назва, чи не так? Все дуже просто. Або Ви вже давно знаєте всі ці пісні – і тоді приємно буде зайвий раз їх послухати, згадати часи, коли вони прозвучали вперше і звучали постійно. Так давно – так недавно. Або ж Ви знаєте кілька з них, і тому маєте загальне уявлення – але цього може бути замало. Звісно, у тому разі, якщо подобається те, що вже було почуто раніше. Втім, все це не дуже важливо. Тому що ці пісні – не просто настрій, це щось більше. Вони – окремий вимір, і справа тут не просто в часі як складовій частині ностальгії. Нинішні пісні звучать по-іншому, і далеко не завжди є в них стільки простоти, відкритості почуттів. Мова не тільки і не стільки про слова, скільки про саме звучання. Погодьтеся, є в звучанні оркестру щось таке, чого не замінять ніякі сучасні навороти. Недарма ж досить популярною тенденцією є оркестрування сучасних естрадних творів. А на цих двох дисках – все в чистому вигляді, без домішок. І, мабуть, саме тому – так душевно, тепло. Та й звучання тодішніх ВІА теж має в собі щось неповторно-ніжне, навіть в чомусь наївне. І можу додати тут таку суб’єктивну думку: якщо Ви здатні відчути справжність тепла такої музики, то в цьому – ще один крок до особистої відкритості. Від цього світлішає.