Вова зі Львова. Прекрасне Інакше.

Другий сольний альбом Вови зі Львова – бо "ЙоЙ#1" був, радше, дружнім спец-проектом – змусив чекати на себе помітно довше, ніж гадалося. За ці роки багато що змінилося – це очевидно, це чутно з перших слів, з інтонацій, з усього. Дорослішання, соціалізація – так, це часом буває досить сумно. Щоправда, у випадку Вови зі Львова це ще й привід для дотепної іронії, прямої критики, а заразом – теплої ностальгії та, як не дивно, чесного оптимізму. Так, ця людина таки вміє залишатися вірною собі: попри всі зміни-відкриття-розчарування, відлуння яких можна відчути в текстах, Вова зі Львова примудряється нарощувати м’язи м’якого позитиву. Власне, це можна помітити просто протягом звучання альбому – з кожним наступним треком простір стає більш затишним, чутливим, здатним до сприйняття і прийняття. Маю на увазі простір внутрішній – хоча, зрештою, проекцій назовні теж ніхто не скасовував. Проте є і ще одне стале враження від цієї платівки: що автор стоїть на роздоріжжі. Стоїть давно, тож думок і рефлекторних рухів встигло відбутися чимало – а позаяк людина розумна, то і слухати цікаво. Але остаточного вибору ще не сталося – і дуже цікаво, що буде далі..