Er.J.Orchestra. Сергій Соловйов: Ее имена. (Її імена)

Доволі несподівана робота. Не лише тому, що Er.J.Orchestra взагалі нечасто щось видає – а й завдяки, так би мовити, формату. З одного боку – здорово, що можна слухати і розуміти, про що йдеться у текстах. Або думати, що розумієш – Сергій Соловйов і пише, і читає то щільно, то в’язко, то прозоро, тож однозначного прочитання тут не буде, смисли розгалужуються, кожне окреме слово може стати новим виходом до іншого поля. Але з іншого боку – трохи шкода, було б цікаво послухати все це дійство просто як звукове полотно, якось відсторонено і умоглядно. І в цьому плані, можливо, варто позаздрити всім, хто не знає російської. А втім, Er.J.Orchestra – неперевершені майстри гармонійного шуму і багатозначних пауз. Це допомагає – особливо, коли слухаєш кілька разів. По-перше – паузи і сплески стають ще більш вагомими, значущими, по-друге – тексти розбиваються на друзки, і виникає цілком спонтанна мозаїка. Ймовірно, далека від авторського задуму – проте дуже промовиста, коли йдеться про розшифрування закапелків слухача. Водночас – ця мозаїка дає, нарешті, змогу відсторонитися. І ось тоді – виникає зовсім інше бачення всієї картини в цілому... Словом, це ще одна медитація, але – і хіба це дивно? – зовсім інакша..