Pianoбой. Простые вещи. /digi-pack/. (Прості речі)

Сказати, що Pianoбой порадував дебютною роботою – явно замало. Не знаю, хто і на що чекав – хоча після Океану Ельзи, Esthetic Education та Земфіри хіба хтось серйозно чекав провалу? – але підозрюю, що альбом зможе перевершити більшість сподівань. І не тому навіть, що сподівання у випадку дебюту відомих людей, зазвичай, занижені – бо від початку вони бувають однозначно завищені, але швидко спрацьовує самозахист на предмет розчарувань. Про це не йдеться. Бо у випадку дебютного альбому Pianoбоя самозахист – не потрібен. Тому, що все добре. Тому, що в ньому звучить яскраве, винахідливе, різноманітне – уміння. Веселитися легко й невимушено – і передати цю легкість слухачу. Уміння робити поп-музику з неоднозначними текстами, писати цікаві мелодії та вільно бавитись із аранжуваннями, уміння додати звучанню певної приємної вінтажності – але при цьому вкласти в музику повні пригорщі свіжості. Уміння зробити прості речі так стильно й доречно, що їхня простота абсолютно не кидається в око – але запросто чіпляє щось живе всередині. Це можна зробити темою медитації – або Божевільного Чаювання, якщо завгодно, бо, зрештою, різниця не така вже й велика... Не випадково ж лейтмотивом альбому стали слова "Cложное – просто, простые вещи рулят миром". Так, вони можуть – коли живуть на своїх місцях. Як тут.

Увага! Наявна ненормативна лексика.