Сашко Невже. Намальовані сни.

Донедавна Сашко Невже був, так би мовити, зіркою локального масштабу – але, як ми вже казали, не всім же починати з самого центру. Нові зірки не можуть виникати з нічого, вони повинні звідкись приходити. І якщо раніше популярність Сашка поширювалась, в основному, на Рівненську область – тепер бачимо крок назустріч популярності значно більш широкій. Власне, а чом би й ні? Тексти в його піснях ліричні, м’які – отже, і сприймаються легко. Тембр голосу він має теж приємний, таким голосом співати б український соул – саме те. Зрештою, зумів же стати популярним у себе в краї, і не за гарні ж очі він працював солістом-вокалістом у Рівненській філармонії – співати вміє, і вміє добре. З музикою теж все у нормі – і музична освіта, і музичний досвід відчуваються. До того ж, він грає і на гітарі, і на перкусії, і на клавішах – а отже, цілком здатен бути вільним аранжувальником, створювати пісні від початку і до кінця власними руками. Втім, це не заважає йому запрошувати інших музикантів – а це означає, що пісні отримують додаткові відтінки, настрої. І це добре. Ну а в цілому – вийшов легкий і ліричний альбом, де знайшлося місце і для печалю, і для радості. Як у житті.