Сашко Положинський, як людина скромна, не виносив на обкладинку цього альбому своє ім’я – оскільки не виступав в даному випадку виконавцем (за винятком, здається, однієї пісні). Але – саме він є автором ідеї, продюсером, одноосібним журі з відбору пісень тощо. Іншими словами, саме Сашко Положинський –
причина появи цього альбому на світ. А
студія "Кофеїн" в особі
Тані Ша,
Геннадія Сидорова та
Олега Татарчука –
засіб втілення ідеї в життя. Родовий канал, так би мовити – і то творчий ))
Зрештою, от що про збірку каже сам Сашко Положинський:
"Навряд чи щось подібне колись відбувалося в історії української музики. Так-так, це гучна заява, але я нічого подібного ніколи не чув і не зустрічав. Досі в нас не було збірки сучасних українських пісень, аранжованих та записаних на одній студії, в одному творчому напрямку, цілісно, цілеспрямовано, але з різними виконавцями. І от – маємо диск, за настроєм – дуже осінній, але це не значить, що слухати його варто лише восени. Він спокійний. Він чуттєвий. Він настроєвий, але не сумний. Можливо, трошки журливий. Але ця журба вже окреслюється в першій пісні... Ця збірка робилася на мій смак, тому, звісно, вона мені дуже подобається. Вона гарно впливає на мій настрій, на мій емоційний стан – перевірено під час прослуховування у дорожніх корках. Я слухав, не злився, не нерував, не матюкався, тож, мабуть, її можна пробувати "вживати", як заспокійливе..."
