В'ячеслав Хурсенко. Соколята.

Він з’явився на естраді ще на початку 1990-х років, і з тих пір завойовує симпатії все більшого числа слухачів. Цікаво, як він поєднує в своїх піснях образи вуличного хлопця-гультяя та досвідченого, навіть трохи стомленого чоловіка. Чомусь у нього ці інтонації не суперечать одна одній. Навпаки, додають якогось дивного шарму – такий собі хороший "поганий" хлопець. Різні його пісні, зрозуміло, несуть різні інтонації, але є в них усіх дещо спільне. А що саме – стає зрозуміло, коли згадаєш, що в юності взірцем для В’ячеслава Хурсенка був Юрій Антонов. Пам’ятаєте такого? Якщо ні, поясню. Творчість В’ячеслава Хурсенка – це законне, легко впізнаване дитя радянської естради 1970-80-х років. Корені його пісень лежать у піснях, які співав тоді той же самий Юрій Антонов та його колеги. Але В’ячеслав Хурсенко – не імітатор. Він – продовжувач певної естрадної традиції, виконавець із власним обличчям, почерком. Приємним обличчям і розбірливим почерком.