Мабуть, апріорі ясно, що "In Piano" – це музика, яку зіграно на роялі. Але назву альбому очевидно легко прочитати так: музика, яку зіграно тихо. Зіграно в тиші. Зіграно – в тишу. І ось тут, здається, ми наближаємось до суті: Мирослав Левицький цим альбомом робить – що? говорить – до кого? сперечається (або, навпаки, погоджується) – з чим? Є спокуса дійти цими питаннями до слова "вічність", але і є небезпека, що тоді з'являться обертони пафосу, якого тут насправді немає. Ця музика – про інше. І навіть не виникає бажання говорити про якісь алюзії й паралелі, хоча, напевно, тут можна знайти кілька діалогів – в тому числі й із творами, написаними десь років триста тому. То перед чиїм обличчям зіграно "In Piano"? навіщо було створювати цей ефект максимального наближення, коли навіть випадкові, нібито, звуки вплітаються до музичної тканини, не руйнуючи її – коли, слухаючи, наче сам стаєш і тим роялем, і музикою, що крізь нього проходить, і хвилями, що за тією музикою розходяться? звідки і куди така – інтимність?
Відповіді – в тиші.
Відповіді – в тишу.
Увага! Прямо зараз і тільки у нас ви маєте можливість придбати цей альбом за умовами акції
Від 10-го березня вартість цього видання для замовників з України становитиме близько 500 грн.
