The Ukrainians. Українці.

Як Ви завітали до нас не вперше, то вже, напевно, чули і про цей гурт, і про його історію. А як не чули – то варто поцікавитись, бо воно таки цікаво. Але, пробачте вже, тут я заново переповідати цього сьогодні не буду. Тим більше, що і без усіляких там історій музика The Ukrainians заслуговує на увагу кожного, хто не цурається живих енергій. Так вже сталося, що навіть їхні балади – широкі, розмашисті – звучать настільки прикольно, що слухати їх у сірій парі та краватці просто не раджу. Бо щось таки загубите – або справжнє відчуття музики та руху, або (і це більше ймовірно) і краватку, і деякі інші ознаки чепурності. У даному випадку то не є з мого боку пропагандою нудизму, але вільна музика, зазвичай, і від слухача вимагає певної розкутості. Не змішувати з непристойністю. Це я про балади так нащебетав? Ну то тепер самі можете приблизно уявити собі решту, яка, при всій своїй уявній простоті, є ще більш жаркою. На останку лише зітхну з того приводу, що в Україні ще й досі подібної музики видають, як на мене, замало.

Антон Йожик Лейба