Так вже сталося, що мені ще з дитинства дуже подобається ця пісня – "Ніч така місячна". І тому мені подобається не будь-яке її виконання. Але в цьому випадку – так, Дмитро Гнатюк співає її саме так, як треба. Особисто мені – подобається. Втім, те ж саме можу сказати і про альбом в цілому – і пісні ці мені до вподоби, і те, як вони тут звучать, хоч зазвичай я слухаю дещо іншу музику. Мабуть, справа тут не в музиці, тобто не в інструментах музичних. Думаю, що справа тут – у голосі Дмитра Гнатюка. Є в ньому щось таке, якась така прозора глибина, яка не залишає тебе байдужим. Є відчуття, що пісні заспівано не формально, як буває, а їх пережито всередині. І тому вони звучать якось наче інтимно – як було б, якби ця людина сама їх колись написала і досі ще пам’ятає, чому і як це відбувалося. Хоча, якщо взяти пісні жартівливі – то тут вже все по-іншому. Десь собі зовні ковзають. Ось таке маю враження. Принаймні, сьогодні. Можливо, просто вечір сьогодні такий – тихий і прозорий.
Антон Йожик Лейба
Записи із архівів Українського Радіо.