Записів фортепіанної музики останнім часом з’являється мало – маємо на увазі чисте фортепіано, без жодних домішок. Власне, хіба що
Роман Коляда ризикує записувати і видавати такі альбоми – але Роман робить не зовсім джаз. Ну а з джазових піаністів – теж не ризикує якось майже ніхто, крім Олександра Саратського. З бендами – так, а соло – ні. Шкода, звичайно – і, послухавши нову роботу Саратського, Ви зайвий раз зрозумієте, чому. Є речі, які не лише почути – проказати можна лише у тиші, інакше немає сенсу. Є речі, сенс яких – у відтінках, нюансах, "дрібницях", тож вони вимагають від слухача не просто присутності – а сконцентрованості, уваги. Альбом "Цвіте терен" – саме такий випадок, бо серцевину його складають речі загальновідомі. Українські народні пісні, і то пісні популярні, поширені. А це дещо ускладнює задачу – бо ж добре знайомі речі важче побачити у іншому світлі. І ще складніше – додати фарб, які б підкреслили суть, а не розглядати фольклор як формальну підставу для вирощування нарцисів. Отже, можливість світла залежить від способів осмислення. І тут варто зазначити, що до основної лінії Саратський додає явні три додаткові: класичну, блюзову і джазову. На основі цих чотирьох елементів можна творити безліч візерунків – і деякі з них Ви тут, звичайно ж, почуєте..
