Ірина Мороз. Якби ти просто був.

"Те, що пишеться на одному диханні, зісковзує з губ і стікає по букві до кінчиків пальців. Те, що сниться, а потім вплітається спогадом у волосся. Те, що приносить осінь. Те, що тане зі снігом і висихає з сонцем. Те, що ховається в довгих фіранках і поміж складок одягу. Те, що не можна побачити. Те, що гріє і пахне. Те, що я мала б тобі розказати, та воно у мені обізвалось віршами."
"...і, читаючи ці поетичні зізнання, хочеться зловити письменницю за  руку і запитати, чи справді так буває? Отак, як у віршах? Здається, від її переконання в тому, що любов може бути безкінечним щастям, може повірити найображеніший на життя цинік..." Христя Венгринюк

Українською мовою.
Обкладинка: м’яка обкладинка
Формат: 126x200 мм
Кількість сторінок: 108
Видавець: Книги-XXI, Чернівці
Зміст:

- Христя Венгринюк. Розглядати-ся у зіницях Іншого (передмова)

- якби ти просто був \\ залиш себе чи хоча б свою куртку \\ коли твій погляд сміється \\ літа ще не було, а вже покоси \\ сміши мене \\ коли я дивлюся на тебе довго \\ я так хочу тебе обійняти \\ і хоч мені є що тобі розказати \\ я стану твоєю смузі всього за 15 хвилин \\ ранок, який починаю \\ я така дуже твоя \\ подужай мене \\ а їй казали: ти не з тих жінок \\ я ще не набулась з тобою сповна \\  запах зими в перемішку з твоїм \\ скажи, як дивитись, щоб стрітися поглядом? \\ я зачиняю всі вікна щільно \\ коли ти залишиш свої обладунки \\ ці мости, над якими птахи перелітні \\ у моїх днях стало мало місця \\ я тебе всесвітом називаю \\ я віддана тобі до спотикання \\ втомлений, витканий і недопитий \\ вона любить тебе не менше \\ у моєму волоссі заплуталось стільки спогадів \\ я сита по горло твоєю відсутністю \\ і хоч ти не повернешся ніколи \\ сказати "повертайся" – нічого не сказати \\ не струшуй свої сліди з мого тіла \\ я задихаюсь твоїми "люблю" \\ безмір твоєї відваги та світлості \\ а знаєш, ти \\ чекати важко \\ ніч наступила швидко – так, як завжди \\ ніби вже й не осінь, щоб штовхати листя \\ тримай мене \\ а давай зими не буде \\ усе повторювалось \\ і навіть той нікчемний протяг \\ я думаю про тебе надто багато \\ моє серце б’ється по-твоєму \\ я зачекаю тебе на пристані \\ я вже почала забувати \\ достиглі слова твої легко зісковзують \\ руки німіють від вбивчого холоду \\ і так непросто одній щоденно \\ якщо все ж захочеш мені розказати \\ туман усе не розсіювався. ти усе не приходив \\ комусь віддати, комусь – віддатися \\ ці дві постаті сплюснуті \\ збираю тебе \\ море моє потонуло в твоїй безкінечності \\ коли вона випивала багато кави \\ не засинай без мене \\ а тепер уже краще не згадувати \\ твоє ім’я на руках писати \\ якщо це все, що ти хочеш почути \\ та, у мені що говорить віршами \\ там, де ніжність твоя кашемірова \\ так не буває \\ те, що я мала б тобі розказати \\ я все ще не знаю, як пережити цю осінь \\ а знаєш, любий, коли не спиться \\ я б грала тобі на гітарі всю ніч \\ ти моя буря у склянці води \\ твої інтонації \\ я називатиму тебе Лу \\ коли я напружено дні прорізаю \\ ти кличеш мене і ламаються вікна \\ знаєш, мамо, твої руки \\ віддати тебе то велика пожертва \\ як лампа загасне в твоєму вікні \\ коли ти припиниш свої страждання \\ забути \\ а що було далі \\ коли ти від нього ішла \\ ти снишся і кажеш \\ і навіть ранкова кава \\ а кактуси цвітуть на підвіконні \\ дощова осінь тобі до лиця \\ цілувати сліди твої мовчки \\ ти – як ти \\ можеш не зупиняти час \\ витягуєш з мене нитки \\ я засинаю сьогодні повільно \\ якщо це сон, то я не хочу прокидатись \\ і навіть якщо надзвичайний десь стан \\ на стику бажань і можливостей \\ закривати обличчя руками \\ більше, ніж вчора \\ ці каруселі в тумані \\ коли залишилось так мало "ми" \\ вона пахла мандаринами \\ так добре любити тебе \\ сьогодні ти мав бути поряд \\ але, якщо ти справді знаєш \\ ти нічого не дав \\ ти дивишся в очі, а потім виходиш на іншій зупинці \\ мабуть, то знак