Сподіваємося, що ця книга стане вашою улюбленою збіркою творів визначного Поета і Громадянина."
Книжка у зручному "кишеньковому" форматі.
Українською мовою.
Тип видання: тверда палітурка, обтягнена коштовною тканиною, з золотим тисненням
Формат: 116x162 мм
Кількість сторінок: 352
Видавець: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, Київ
Зміст:
I. Зимові дерева (1970):
- Василь Стус. Двоє слів читачеві
- Сто років, як сконала Січ \\ Не можу я без посмішки Івана \\ Звіром вити, горілку пити \\ Балухаті мистецтвознавці! \\ Не одлюби свою тривогу ранню \\ Костомаров у Саратові (з циклу): 1. За роком рік росте моя тюрма; 6. Не побиваюсь за минулим; 7. Незграбно ворон кружеля \\ Отак живу: як мавпа серед мавп \\ Увечері везли віолончель
II. Веселий цвинтар (1970):
- Зазираю в завтра – тьма і тьмуща \\ Сто дзеркал спрямовано на мене \\ Колеса глухо стукотять \\ Мені здається, що живу не я \\ У цьому полі синьому, як льон \\ Ось вам сонце, сказав чоловік \\ Еволюція поета \\ Три скелети сидять за кавою \\ Цей став повісплений \\ Досить крові,- продекламував кат \\ Вертеп \\ Ця п'єса почалася вже давно \\ Цей корабель виготовили з людських тіл \\ Спочатку людину вбивали \\ Я блукав містом своєї юності \\ Рятуючись од сумнівів \\ Сидимо біля погаслого вогнища \\ Так явно світ тобі належать став \\ Цей біль – як алкоголь агоній \\ Утрачено останні сподівання
III. Час творчості (1972):
- Мені зоря сіяла нині вранці \\ Оце твоє народження нове \\ Така хруска, така гучна \\ Ще й до жнив не дожив \\ Наснилися мені мої кохані \\ Чи витримаєш ти найтяжчий іспит \\ Аж ось воно, блаженство самоти \\ Вимріяна і жива донині \\ У затишку прожити не судилось \\ Гаряча ложка юшки – як молитва \\ Летять на мене сто людських жалів \\ Оцей світанок – ніби рівний спалах \\ Погорою, а потім пониззям \\ Ці яблука тримала у руках \\ Іду за край \\ Плач, небо, плач і плач \\ Яке блаженство – радісно себе.. \\ І вирветься із мене птах \\ Де свінула Софія світанкова \\ Тюремних вечорів смертельні алкоголі \\ Блажен, хто втратити уміє \\ Господи, гніву пречистого \\ Навкруг обрізано жалі
IV. Палімпсести (1971-1979):
- Гойдається вечора зламана віть \\ Ярій, душе! \\ Уже моє життя в інвентарі \\ Сосна із ночі випливла, мов щогла \\ На Лисій горі догоряє багаття нічне \\ Церква святої Ірини \\ Наснилося, з розлуки наверзлося \\ Уже Софія відструменіла \\ Ще вруняться горді Славутові кручі \\ Я так і не збагнув \\ І ось вона, утрата всіх жалів \\ Прикрийся мідною горою \\ Геть спогади – з-перед очей \\ Яка нестерпна рідна чужина \\ Лискучі рури власним сяйвом сліпнуть \\ Душа ласкава, наче озеро \\ Стань і вдивляйся \\ У порожній кімнаті \\ Довкола мене – цвинтар душ \\ Ти тут \\ Цей білий грім снігів грудневих \\ Схились до мушлі спогадів \\ Недоля вже нитку сирову снує \\ Посоловів од співу сад (1) \\ Посоловів од співу сад (2) \\ Бальзаку, заздри \\ З-за ґрат, з-за втрат, з-за німоти \\ Тільки тобою білий святиться світ \\ Нерозпізнанне місто дороге \\ За літописом Самовидця \\ За читанням Ясунарі Кавабати \\ Невже ти народився, чоловіче \\ Вже цілий місяць обживаю хату \\ Мов лебединя, розкрилила \\ І віщий голос подали вітри \\ Алея – довга і порожня \\ Аби лиш подолати гнів \\ Осики лист каро-зелений \\ О, скільки слів, неначе поторочі! \\ Як моторошний сон \\ Замерехтіло межи двох світів \\ Там тиша \\ Трени М.Г.Чернишевського (з циклу): 1. Народе мій, коли тобі проститься; 2. Виснажуються надра; 4. Боже, не літості – лютості; 5. Зрадлива, зраджена Вітчизна \\ Потрібен янгол помсти \\ Немов крізь шиби, краплені дощами \\ Цей берег зустрічей \\ О, там були правдиві антрацити \\ Як вікна в позапростір, позачас \\ М'яко вистелив іній \\ На схід, на схід.. \\ Прийшло – по зустрічі прощання \\ Вона і я поділені навпіл \\ Іди в кубельце спогаду – зогрійся! \\ Послухай вересня \\ Земля гойдається під нами \\ Немає Господа на цій землі \\ Як хочеться – вмерти! \\ Те, що було за смертю, я пізнав \\ Коли найперші сполохи світання \\ Це ви, ви \\ Заходить чорне сонце дня \\ Блідава зелень молодих суріп \\ Місячне сяйво ллє \\ Я непомітно перейшов межу \\ Вона лежить, як зібгана вода \\ Збудився врано синій-синій птах \\ Болото, луки, річка, очерет \\ Коли б, коли б ви мали, голуби \\ Коли б не ти – оця зима \\ Самого спогаду на дні, як зірка у криниці \\ Ми вже твої коханці, смерте \\ Сховатися од долі – не судилось \\ Дякую, Господи – чверть перейшла \\ Який бездонний цей горішній сон! \\ Весь обшир мій – чотири на чотири \\ І жайворони дзвонять угорі \\ Дозволь мені сьогодні близько шостої \\ Горить сосна – од низу до гори \\ І дім наліг на дім \\ І все то – за: дарунок сили \\ Ще трохи краще край Господніх брам \\ Ту келію, котра над морем \\ Знову друзів додому веду \\ Ці виски, ці скрики.. \\ Ці виски, ці скрики.. (початковий варіант) \\ Сузір'я знов лаштуються в танець \\ Ця твердь земна трухлявіє щодня \\ Примусова плеяда \\ Возвелич мене, мамо \\ І що кигиче в мертвій цій пустелі? \\ Запахло сонцем, воском і зелом \\ Немов рубін у чорнім адамашку \\ Щось сталося мені \\ Це тільки втома \\ І то вже – так \\ Ти хоре, слово \\ Полудне. Спека. Тиша. Спокій \\ Між загород відшукуємо рай \\ Той бідний виквіт рідної землі \\ І край чужинецький тебе оточив \\ Із вечора – одразу в ранок \\ Стара людина, сопки давні \\ Це шлях – до себе \\ Не надбудись. А спи, а спи \\ Бриніли по обранених ярах \\ За мною Київ тягнеться у снах \\ Червневий сніг – на безоглядній сопці \\ Обколоте, в намерзі, стогне вікно \\ Вся в жужелиці, поросі, вугіллі \\ Усе, мов сон, пробігло \\ Гора за горою \\ Навпроти графіка гори \\ І не розмерз. І не відтерпнув. Ні \\ Неначе стріли, випущені в безліт \\ Тут сни долають товщу забуття \\ Зими убогий маскарад \\ Отак і жив \\ На голубих по-царськи небесах \\ Вбери-но білу сукню \\ Колимські конвалії \\ На тихі води і на ясні зорі \\ У небі зорі, в грудях місяць \\ Автопортрет зі свічкою \\ Ми робим смерть \\ Отак би й я \\ ...А пам'ять любої руки \\ Втечу од світу й дамся самоті \\ На Колимі запахло чебрецем \\ Так тонко-тонко веде музика \\ Я горілиць до неба ліг \\ Поранок був схожий \\ І душу облягло знесилля \\ Кампанелла \\ Задосить. Приостань \\ Крізь шиби, тьмаві і заплакані \\ І то була мені досада! \\ Припнуто човен, а вода струмує \\ О земле втрачена, явися \\ Сяє срібне серце землі \\ Вся сцена полетіла шкереберть \\ Прощайте – ви, чотири мури \\ Той спогад \\ Мете надворі снігова пороша \\ Сто плах перейди, серцеокий \\ Літа блукань, надій і споневіри \\ Пройди крізь сто дверей \\ Ну й долечка! \\ Коли я роки перебуду \\ Ми втрьох сідали на човна \\ Тріпочуться троянди, мов живі \\ На золоту солому \\ Мені наснився тихий сад \\ Моя кохана, ластівко, жоно! \\ Клади сліпий свій крок межи проваль \\ Кажи акторе, де твої лаштунки? \\ Не квиль, нічна душе! \\ Трать \\ Ти сам? \\ Похмурий досвіток чи пітьма дня \\ Я там стояв на кручі \\ Налетіли голуби червоні \\ Звелася длань Господня \\ Звільнися од чекання \\ Ще кілька літ – і увірветься в'язь \\ Крізь сотні сумнівів я йду до тебе \\ Був віщий сон \\ Від самоти і довгого чекання \\ Затихло. Смеркло \\ Обсіли душу що напасті \\ Вечірнє сонце соснами погасне \\ Десь цвіте Софія \\ Ти десь живеш.. (1) \\ Ти десь живеш.. (2) \\ Сьогодні – нарешті! – літак відлітає \\ Сьогодні прощальна пора настигає \\ Моє життя, мій Києве, прощай! \\ Москва. Столиця. В сотню лиць \\ Ти тінь, ти притінь \\ Терпи, терпи – терпець тебе шліфує \\ Довкола стовбура кружляємо \\ Ковчег твій \\ Усевитончуваний зойк \\ А ти все мовчиш \\ Скучив за степом \\ І знов Господь мене не остеріг \\ В мені уже народжується Бог \\ Як добре те, що смерті не боюсь я \\ Верни до мене, пам'яте моя
- Костянтин Москалець. Жертвопринесення Стуса
- Основні дати життя і творчості Василя Стуса
- Уривки з листів Василя Стуса
- Абетковий покажчик віршів
