Навіть якщо не знати передісторії створення, цей альбом все одно вартий уваги. Бо – однозначно якісний, гарний, не схожий (подивіться хоча б на склад: гітара, перкусія, струнне тріо). Тут перемішано народні колискові в оригінальних аранжуваннях – та авторські, на слова
Воронька,
Чубая,
Вінграновського, etc. І звучать вони всі доволі незвично – чого варті, приміром, відголоски бароко – а тому цікаво. Так, вони несуть в собі енергію родинного кола, затишку, підтримки – як і чи не всі колискові світу, "програмують" на гарне життя. А водночас відчувається в їхньому звучанні якась особлива мужність, дещиця тривоги, бажання захистити, тверде зерно рішучості... І на те є своя причина. "Колискові для Олекси" – не лише музичний альбом як такий. Це – частина проекту для і про дітей з аутизмом. І Соломія Чубай в цьому контексті – не стільки вокалістка етно-рок гурту "Джалапіта", донька Грицька Чубая, сестра
Тараса Чубая, скільки – мама Олекси, хлопчика, котрий має Синдром Аспергера. На сторінці проекту сказано: "Аутизм – це бути іншим, а не бути чужим". І саме таким – інакшим, але невловно рідним – є звучання всього альбому.
