Обмежений наклад!
Попередній сольний проект Святослава Вакарчука, "Вночі", був по-справжньому масштабним – у ньому взяли участь кількадесят джазових, рокових і навіть класичних музикантів. І основною його родзинкою був вихід за межі певних стилів, яскравий сплав тих самих джазу, року та класики. Альбом "Брюссель", натомість, вийшов майже камерним – його створювали всього лише п’ятеро – але і він теж пропонує дещо особливе. Не лише тому, що тут є акуратні вкраплення інших способів музичного мислення. Не лише тому, що проект створювали яскраві особистості – свідомі музиканти, кожному з яких дійсно є, що сказати. Головне – ця музика дотримується не певного стилю, а певної марки, якості висловлювання. Отже, якщо задля цієї якості потрібно додати якихось нехарактерних барв – це відбувається легко і невимушено. Така собі класна простота. І водночас – це командна гра, в якій ніхто не тягне ковдру на себе. Ясно, що Вакарчук, як організатор і натхненник проекту, є певним центром тяжіння – але навіть і цей центр не є обтяжливо однозначним. І це – однозначно приємно.