П’ята чарка за кумів.

Ясна справа – там, де є перша чарка, не обійдеться і без другої. Третя, як відомо – за жінок. А от п’ята – власне, чом би й ні? – за кумів. Навіть дивно, що не перша і не друга – чесно. Адже інститут кумівства в українській свідомості розвинений настільки сильно, що одночасно є об’єктом і анекдотів, і політичної критики. Він же є серйозним важелем суспільної влади, підставою як великих свар, так і великих проявів справжньої дружби, тут від самопожертви до гострої коломийки – один крок. Словом, цікава тема для розмови. А якщо розмова підігрівається повними чарками – стає ще більш цікаво. Власне, в даному випадку варто зосередитись саме на застільному аспекті – ця збірка аж ніяк не спонукає до серйозних роздумів та філософських обґрунтувань. Вона, скоріше, заперечує серйозність як таку – і це добре. Людині варто постійно нагадувати про те, що життя, прожите з кислим обличчям, не виправдовує ніяких здобутків. Що за радість від життя, в якому немає радості?