Софія Федина: "Усе моє життя пов’язане з творчістю, мистецтвом, музикою, наукою не випадково – мої батьки також творчі люди, мистецтвознавці, історики культури. Напевне сама доля так звела їх докупи, щоб змогла народитися я. Сам час мого приходу на світ був дуже складним – остання хвиля переслідувань та атеїстичної пропаганди, робилося все, щоб мої батьки не могли жити у Львові, не мали роботи, щоб відреклися від своїх коренів. Та цього не сталося. І зі своїх перших років життя я вчилася йти вперед, незважаючи на труднощі.Коли мені було заледве 3 роки, мама віддала мене на заняття музикою, співом, танцями, малюванням, та на уроки англійської мови і естетики. Тоді ж і почалися мої перші виступи і концерти, оскільки, як виявилося, я одна із небагатьох не боялася сцени, а навпаки радісно презентувала людям усе, що вміла. У ті ж 3 роки відбувся мій дебют на сцені Львівської опери. Це стало напевне переломним моментом у прийнятті рішення, а що ж я робитиму у житті.
А далі був вокально-хореографічний ансамбль “Веселі черевички”, де я танцювала 10 років поспіль, вокальний гурт "Горличка", музична школа по класу фортепіано... Зокрема в музичні школі моєю вчителькою була Ахекян Ірина Агасівна, яка допомогла мені вивільнити дар писати пісні.
У віці 12 років на конкурсі "Співаночка-джазочка", я отримала запрошення вчитися в унікальної людини, єдиної на той час у Львові викладачки, яка вміла робити постановку дитячих голосів – Лесі Іллівни Салістри. Що цікаво, що більшість співаючих українських зірок починали свій шлях у неї в ансамблі "Щасливе дитинство" та "Галицька перлина". Саме на її уроках я зрозуміла, що спів і сцена вимагають шаленої праці, якщо хочеш чогось досягти, і те, що вчорашнє досягнення, не є причиною для святкування у день сьогоднішній – своє місце під сонцем треба творити щодня. Це Леся Іллівна дала мені неймовірно міцний співочий фундамент, на який я опираюся сьогодні, хоча її вже немає з нами.
Наступним етапом мого творчого шляху стала співпраця з народною артисткою України, лауреатом національної премії ім. Т.Шевченка, професором Львівської Національної музичної академії, видатною лемкинею Марією Байко. Неймовірна відданість Марії Яківни українській пісні гідна найвищої пошани, і для мене велика честь, що вона є моєю наставницею. Разом ми підготували два моїх альбоми: альбом колядок та щедрівок "Іде звізда чудна" (2005 р.) та альбом лемківських пісень "Там під гором... в моїм ріднім краю" (2007 р.).
У 2008 році до 100-річниці з Дня народження Провідника української нації Степана Бандери побачив світ мій третій альбом повстанських пісень "Буде нам з тобою що згадати".
Мушу зауважити, що паралельно з цією творчою діяльністю, я з відзнакою закінчила СШ № 53 з поглибленим вивченням англійської мови, факультет міжнародних відносин ЛНУ ім. І.Франка, де зараз викладаю, захистила кандидатську дисертацію по питаннях міжнародного миру, паралельно з концертами їздила на численні конференції та наукові школи. Одного разу наш декан, тепер Надзвичайний і повноважний посол України в Республіці Польща Маркіян Мальський сказав – дипломати не співають. А коли наступного дня на Церемонії закриття І Міжнародної Академії НАТО, повноважні представники Альянсу попросили мене заспівати українську пісню і разом зі мною виконали "Я піду в далекі гори", він сказав, що тепер переконався, яким могутнім засобом дипломатії може бути пісня...
Це дало ще один поштовх до усвідомлення моєї великої мрії: я хочу стати Послом Миру, щоб своїми піснями сприяти вирішенню конфліктів... Знаю, що це вимагає ще багато праці, але коли я бачу, як пісні впливають на людей, вірю, що моя мрія є здійсненною!
А на разі численні концерти, фестивалі робота в студії – я працюю на своїм 4 студійним альбомом, презентації, гастролі і звичайно написання нових пісень."
інформація, фото з офіційного сайту: http://sofiyafedyna.com/