Анатолій Дністровий

Анатолій Дністровий (справжнє ім'я Анатолій Астаф'єв; нар. 30 липня 1974, Тернопіль) – український есеїст, письменник, поет.
Син поета і літературознавця, професора, доктора філологічних наук Олександра Астаф'єва. Засновник і учасник літературної групи "Друзі Еліота" (1993-1996). Член Асоціації українських письменників. Член Українського Центру Міжнародного ПЕН-клубу.

Закінчив професійно-технічне училище № 2 м.Тернопіль (1991), історико-філологічний факультет Ніжинського педагогічного університету ім.Миколи Гоголя (1997) та аспірантуру на кафедрі філософії Київського національного аграрного університету (2000). На філософському факультеті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка захистив дисертацію, присвячену розумінню історії українським радикальним націоналізмом (2000). Кандидат філософських наук (2001).

В різні роки викладав в Національному аграрному університеті (асистент кафедри філософії, 1997-2000), Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка (гостьовий доцент Інституту філології, 200-2004, 2013-2014). Працював у Національному інституті стратегічних досліджень (відділ етнополітики, заступник керівника відділу, 2001-2005), аналітиком і спічрайтером у політичних проектах, у журналі "Український тиждень", піар-директор видавництва "Грані-Т" (2011-2012).

Анатолій Дністровий працює на межі контркультури та міської прози з виразною соціальною та психологічною складовою. Останнім романам притаманна посилена есеїстичність. Дністровий став відомим передусім своєю молодіжною трилогією – романи "Місто уповільненої дії" (2003), "Пацики" (2005, 2011), "Тибет на восьмому поверсі" (2005, 2013). Не меншої популярності набув його роман "Дрозофіла над томом Канта" (2010). Мовна амплітуда прози Дністрового (кримінальне арґо, молодіжний сленг) були широко використані в укладанні низки лінгвістичних словників.

Іншими складовими творчості є поетичний доробок (як найвдалішу критики відзначають верліброву частину), експериментування з ретроурбанізмом та культурною пам'яттю і чималий корпус есеїстики, ключовими лініями якої переважно є літературознавство і філософія творчості, політико-філософська публіцистика на есеї про ліберальну демократію, націоналізм.

Дністровий перекладав із німецької, чеської, білоруської мов (Георг Тракль, Йозеф Вайнгебер, Пауль Целан, Готфрід Бенн, Гергард Фріч, Вітезслав Незвал, Алесь Рязанов). Окремі поетичні твори Дністрового перекладали англійською, італійською, німецькою, вірменською, білоруською та російською мовами.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
фото з: http://avtura.com.ua/writer/212/