Заслужена артистка України Богдана Півненко – це український Паганіні в спідниці. Хто думає, що це перебільшення, може піти на її концерт і переконатися в правдивості порівняння, хоча, зрозуміло, різні часи – різні критерії. Та видатний композитор, народний артист України Валентин Сильвестров вважає Богдану Півненко скрипачкою світового значення, котра нічим не поступається Співакову чи Кремеру. Їй сповна притаманні віртуозність, пристрасність-емоційність, інтелектуальність. А ще – дивна мальовнича потужність, іноді несамовитість, котра раптом поринає в ніжність,– здебільшого Богдана – це непереборний "Боїнг", що кремсає хмари, та іноді він перетворюється в безмоторний планер, що ширяє в небесній блакиті, захоплений красою краєвидів. Але знову-таки той планер – у міцних руках, він знає, куди летить і чого хоче. Скрипачка Богдана Півненко – це сила в оболонці жіночності і безпосередності. Вона дуже натуральна на сцені і в житті (може, тому нехтує косметику?), ефектна тим, що уникає артистичних афектів – навіщо вулкану вдавати з себе чайник, що ось-ось закипить, якщо він і так вулкан.
Талант Богдани Півненко гранили видатні скрипалі-професори Б. Которович та І. Пилатюк у Національній музичній академії України імені П. Чайковського, а також російські метри – В. Третяков та З. Брон. Скрипалька – лауреат міжнародного конкурсу інтерпретаторів-інструменталістів у Кишиневі (1997), міжнародного конкурсу імені М. Лисенка в Києві (1997), лауреат національної програми "Нові імена України" (1997). У 2000–2004 рр. – концертмейстер Державного камерного ансамблю "Київські солісти", у складі якого репрезентувала українську культуру на провідних міжнародних фестивалях, в тому числі на Віденському, де отримала Гран-прі. Не раз брала участь у прем'єрному виконанні творів сучасних композиторів. Як солістка виступає з провідними камерними та симфонічними оркестрами України, веде активну гастрольну діяльність – у Німеччині, Іспанії, Франції, Австрії, Росії та ін.
Валентин Сильвестров, композитор, народний артист України: "Богдана Півненко, без усякого сумніву, грає просто чудово. Її рівень виявляється у виконанні творів різних композиторів; аби зіграти, наприклад, Зубицького, потрібна віртуозність вищого класу. Є знамениті скрипалі – Співаков, Кремер, вона їм не поступається. Менеджери мають зрозуміти, що Богдана Півненко – скрипачка світового значення.
Послухайте, як вона виконує "Мелодію" Скорика. Не просто добре, а шляхетно, з делікатним пафосом. Зіграй трішки інакше, і "Мелодія" зазвучить як побутова музика, а Богдана огортає її в класичну оболонку. Мені здається, "Мелодія" Скорика звучатиме по усьому світі як і "Щедрик" Леонтовича – у ній дух український, це музичний знак України. Ось моє передбачення – "Мелодія" Скорика, завдяки добре записаному диску почне скоряти світ.
Родзинка, сильний бік Богдани Півненко у тому, що вона цілком віддається музиці, не хизуючись віртуозністю. Закриєш очі – вищий ґатунок. Відкриєш – у ній нема удаваного артистизму, вульгарності, вона не трясе гривою і не маніпулює із шарфами, як, наприклад, знаменита китайська скрипачка, яка у такий спосіб роздмухує свій імідж. Скрипалі іноді циганщиною захоплюються, а в Богдани є міра, смак, глибина, тому вона виглядає не басейном у бетонному обрамленні, а рікою серед живої зелені..."
інформація, фото з: http://lysenko-school.org/content/view/51/51/