Іван Марчук (1936) – український живописець, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка. Почесний громадянин Тернополя.2007 року потрапив до рейтингу "100 найвизначніших геніїв сучасності", який уклала британська газета "The Daily Telegraph" (72-е місце). На формування рейтингу впливали: роль в зміні системи поглядів, суспільне визнання, сила інтелекту, досягнення та культурна значимість кожного з кандидатів.
Народився в родині відомого на всю округу ткача. Після закінчення 7-річної школи вступив до Львівського училища прикладного мистецтва ім. І.Труша на відділ декоративного розпису, де навчався протягом 1951-1956 років. Після служби в армії продовжував навчання на відділі кераміки Львівського інституту прикладного мистецтва, який закінчив 1965 року. Протягом 1965-1968 років працював у Інституті надтвердих матеріалів НАН України. Протягом 1968-1984 років працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. З 1984 року – на творчій роботі.
Протягом 1989-2001 років мешкав у Австралії, Канаді й США. Тепер живе та працює в Києві.
Доробок митця налічує понад тисячу творів і понад 20 персональних виставок.
До 1988 року Спілка художників офіційно не визнавала творчість Івана Марчука, хоча він мав понад 15 експозицій у різних містах колишнього СРСР (перші виставки 1979 і 1980 років у Москві). І лише 1988 року його прийняли у члени Спілки художників України.
Є засновником нових стилів у мистецтві, зокрема "пльонтанізму" (таку назву митець жартома дав своєму стилю - від слів "плести", "пльонтати": картини ніби створенi з клубочків чудернацьких ниток).
Сьогодні його картини вражають мистецтвознавців Європи, Америки, Австралії, йому пропонують виставлятися в найкращих залах світу, і це все на противагу минулому гонінню та переслідуванню в Україні.
Про мистецтво художник говорить:
"Для мене мистецтво – це життя й одкровення. Іншої альтернативи нема. Й водночас мистецтво – це каторга. Я працюю 365 днів на рік і без цього не можу. Це присуд долі, карма, вирок, приреченість. І нікуди не дінешся. Я мрію погрітися на пляжі, полежати у траві, слухаючи як вона росте, я хочу дивитися, як пливуть у небі хмари, хочу тішитися, веселитися, спілкуватися в компанії, не відмовився б піти до школи, щоб когось там чогось навчити. А потім думаю: а мені ж теж хочеться самому щось зробити. Непереможна думка!"
2006 – Міжнародна академія сучасного мистецтва в Римі прийняла Івана Марчука до лав "Золотої гільдії" та обрала почесним членом наукової ради академії. Це перший випадок визнання українського художника інституцією такого високого рівня. Сьогодні "Золота гільдія" нараховує 51 художника з усього світу.
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
фото з: http://karnegi.blogspot.com/2012/10/blog-post_7966.html