Модест Менцинський народився 1875 року. Походив зі старої української шляхетської родини. Ще з раннього дитинства виявилися його напрочуд дивовижні музичні здібності, любов до пісні. Тому в родині, де більше ніж шанували музику, нікого не здивував вибір хлопця. Навчався він у Львівській консерваторії у класі педагога з вокалу професора Валерія Висоцького, в якого навчалася й Соломія Крушельницька. У нього був рідкісної природи голос – потужний тенор, не просто драматичного, а героїчного звучання з баритональним забарвленням. Одразу було відчутно, що хлопця з таким обдаруванням чекає успішна кар’єра на сцені Львівської опери. Проте Модест не зупинявся на досягнутому, прагнув досягти довершеності. Знаючи можливості свого особливого голосу, мріяв співати опери Ріхарда Вагнера. Для цього потрібно було мати незвичайну вокальну школу, адже саме на складних вагнерівських операх співаки досить часто втрачали голоси. Отож Менцинський вирішив удосконалити своє бельканто в Німеччині, у Франкфурті-на-Майні, у відомого педагога Юліуса Штокгаузена.18 квітня 1901 року на сцені Франкфуртської опери відбувається його дебют. Після цього в пресі з’являється стаття, в якій критики називають його перспективним молодим співаком із дивовижним голосом. 1902 року в Стокгольмській Королівській опері потрібен був тенор, щоби заспівати в "Лоенгріні" Вагнера. Керівництво театру через телеграф знайшло такого тенора в театрі в Ебельферді, де тоді розпочав працювати Менцинський. Після виступу співакові з захопленням повідомили, що досі в цьому театрі не чули подібного голосу й такого професійного виконання. Рівне й потужне звучання, в якому вражає кожна нота, наповнене почуттям, легке й сильне водночас, драматичний талант актора і яскравий темперамент творять цікавий образ... З того часу Швеція стає його другою батьківщиною. Там він невдовзі зустріне свою дружину, створить сім’ю...
Модеста запрошують у найліпші театри Європи. Він співає у Берліні, Мюнхені, Відні, Празі, Лондоні, Амстердамі, також у багатьох містах Італії, Бельгії, Франції. З 1910 по 1926 роки Менцинський стає прем’єром Кельнської опери. Там місцеві критики надали йому титул "найгеніальнішої натури, яка будь-коли співала в тому театрі".
Він часто приїжджав до Львова, брав участь у різних урочистостях та концертах, співав у Опері. В одній із газет було опубліковано цікаву статтю-відгук на виставу "Паяци" Р. Леонкавалло, де Менцинський виконав партію Каніо: "І сталося у Львові таке, що в літописі нашого театру буде записано як виняток... Після арії "Смійся, паяце" оплески тривали десять хвилин, артист змушений був виконати її ще раз... Публіка вісім разів викликала артиста. Вже погасили світло, опустили залізну завісу, а люди не хотіли виходити з залу, все плескали..." Справді, так не вітали у Львові навіть Соломію Крушельницьку...
Великий співак помер 1935 року. Клері Дегн виконала заповіт чоловіка, передавши Львівському Науковому товариству ім. Т. Шевченка його велику музичну бібліотеку.
інформація з: http://www.arka.org.ua/newissue8/articles.php3?id_issue=101&id_heading=22
фото: http://ukrsong.narod.ru/htmls/Mentsynskiy.html