Олександр Клименко – український прозаїк, поет, есеїст, літературний критик, музикант.Народився в м. Коростишів Житомирської області. Закінчив Київську державну консерваторію ім. П. І. Чайковського (клас баяна та диригування), Волинський державний університет ім. Лесі Українки (факультет післядипломної освіти, спеціальність "інформатика").
Автор книг: "Supraphon" (2006), "Коростишівський Платонов" (2010), "Від не-початку і до не-кінця" (2013), "Прихована фортеця" (2014), "Nejlepší dny" ("Найкращі дні", 2015), "Про дерева і левітацію" (2017), "Весь цей літературний джаз" (2017), "Розмови про життя і мистецтво" (у співавторстві з Галиною Пагутяк, 2019).
Друкувався у часописах "Четвер", "Ї", "Кур’єр Кривбасу", "Березіль", "Сучасність", "Київ", в газетах "Літературна Україна", "Українська літературна газета", на сайтах ЛітАкцент, Буквоїд та ін.
Твори письменника перекладалися чеською, польською, російською, білоруською мовами.
Член Національної спілки письменників України (2011). Лауреат літературних премій ім. М. Гоголя (2009), ім. Г. Сковороди
(2011), ім. П. Куліша (2014), ім. А. Кримського (2016).
Учасник (у складі ансамблю САТ) міжнародних і всеукраїнських фестивалів авангардної, джазової, сучасної академічної та імпровізаційної музики. Записав диски "САТ" (2006), "САТ & Алла Загайкевич – Зимовий
САТ" (2011), "Соріcat" (2012).
