Здається, цим пісням дещо бракує тихого шурхотіння. Знаєте, того, який буває, коли слухаєш вінілову платівку. Але навряд це можна вважати за недолік. І мова, взагалі, про інше. Юрій Рибчинський писав ці тексти у 80-х, і можна відчути, як він дорослішає. При нагоді порівняйте з піснями диску „Дикі гуси”. Це вже не просто молодий романтик, для якого всі шляхи відкриті хоча б тому, що більшість з них він не пройшов. Тут з’являються вже питання, притаманні не стільки юнакові, скільки молодому чоловікові. І, здається, справжній шлях для нього починається саме тут, саме у 80-ті. Перші справжні дилеми, перші відповіді. Але все це могло б бути сумним і сухим, якби не містило в собі тої ж таки романтики. Бо чого варті питання, відповіді на які не лишають місця для любові?
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
