Владимир Верминский. Українські застольні пісні.

Назва альбому, як Ви розумієте, цілком відповідає змістові. Але зазначу, що тут не йдеться про застілля, яке перетворюється на веремію, галасливу та клопітну. Ці пісні призначені для посиденьок неквапливих, добродушних, із довгими спокійними розмовами та спогадами, які закінчуються не грубою бійкою, а, наприклад, танцем у ритмі – раз-два-три – вальсу. Адже практично весь альбом витримано у ритмі, який нікого не підганяє. Розслабляє. Тоді вже можна й фотографії витягнути, і пляшку нову відкоркувати, і тост підняти за присутніх і не тільки. А можна просто мовчки сидіти, дивитись на друзів, рідних, дітей – он як швидко вони зростають – і у спокої цім зрозуміти, що все добре. І немає сенсу кудись поспішати, надриватись. Бо все, що потрібно, вже є тут – цінуй, що маєш. От такі на цьому альбомі зібрано пісні – і всі вони народні, авторських немає. Характерно, чи не так?