Кельтська, англійська, німецька, австрійська, нідерландська, єврейська музика 12-17ст.ст. Хіба дивно, що перед очима постають зелені пагорби, білі собаки з червоними вухами та сірі камені у прозорій воді. Це музика часів, коли ще жили богині-берегині, а чоловіки ще не соромились до них прислухатися. Але вже таємно, бо надто вже голосно горіли "відьми". Та ця музика не має відношення до кострів жорстоких. У ній – голос вітру, і голос трави, і голос каменя, і голос дерева живого. У ній – погляд жінки, яка відчуває цю землю, як своє дитя, бо вона й сама – породілля, вона й сама життя приводить у цей світ. У цій музиці – мудрість проста, якій в словах нема потреби майже. Ця музика не поспішає, і тому встигає. Завжди.
Антон Йожик Лейба
, Київ