Завдяки Миколі, найстаршому з трьох братів, Палагнюки стали професійними весільними музикантами. Ще в другій половині 20 століття майже в кожній гуцульській хаті були музичні інструменти, а майже кожен хлопець, що пас у горах вівці, грав на фіярці. Коли Микола (1944р.н.) опанував фіярку, його запросили грати з дорослими музикантами на весіллях та танцях. Це дало йому можливість опанувати інші інструменти – цимбали та скрипку. Незабаром він почав заохочувати молодших братів грати також, оскільки йому хотілося мати власну весільну капелу. Таким чином Юра став віртуозом на скрипці та оволодів фіяркою, тоді як Михайло опанував цимбали та став неперевершеним на бубні.
Усі виконавці на цьому диску є автентичними народними музикантами: все, що вони виконують, вивчене на слух від попередніх поколінь. Молодші музиканти знають нотну грамоту, однак кожна гуцульська мелодія, яку вони грають, вивчена традиційним методом – на слух."
(інформація з поліграфії до видання)