На всіх зацікавлених чекають тут, мені здається, приємні відкриття. Адже ні для кого не секрет, що свого часу на Київщині внаслідок усіляких пертурбацій традиційну культуру було не просто добре зруйновано, а практично знищено – політичні центри завжди платять високу ціну. Втім, сьогодні українське відродження докорінних пластів культури набуває все більшого розмаху. На щастя, не обминув цей рух і Київщину, і двічі приємно, що до нього долучається багато молодих людей. Для них людська пам’ять стає вже не тільки фізичним, а й метафізичним аспектом життя – адже вони надто молоді, щоб просто пам’ятати. Але, як свідчать записи на зразок цього, достатньо глибокі, щоб вірно відчувати. Не дивно тому, що до таких людей час від часу приходять знання, для когось непомітні. Не дивно, що їм вдається знайти і відтворити, як у даному випадку, пісні, які могли зникнути назавжди. Дивно тільки, як часто ми не помічаємо цього звичайного дива – внутрішнього вогню.
Антон Йожик Лейба
