Ольга Богомолець, Ігор Жук. Нас двоє.

Альбоми Ольги Богомолець і завжди вирізнялися спокійною красою, але цього разу нова платівка – це ще й крок вперед. Попередні роботи, погодьтеся, були близькі до звичного бардівства – у пострадянському розумінні цього слова. Альбом "Нас двоє" – це пісня барда, яка перетинається з романсом і блюзом. Це означає, ясна річ, що музика тут більш складна, різнобарвна, ніж гітарний або фортепіанний акомпанемент. Але, водночас, ця музика настільки прозора, майже непомітна – але не порожня – що на неї не одразу навіть звертаєш увагу. Вона не милується собою у дзеркалі – а чудово підтримує і спів, і текст, вірно підкреслює акценти, робить настрої та натяки більш тонкими. Важлива роль, але – музика залишається трохи в тіні. Таким чином, головна роль в альбомі залишається все ж не за нотами, а за словами. Втім, воно і не дивно – бо вірші тої ж Ліни Костенко просто неможливо не слухати уважно. Та й підібрано їх було явно не випадковим чином. Додайте сюди ще кілька віршів Ігора Жука, Ірини Жиленко, Миколи Вінграновського і самої Ольги Богомолець – ясно, що слова тут не можуть бути просто римованим фоном. Це гарно – і за формою, і за змістом.