Існує цілком особливий різновид книжок: ті, які хочеться перечитати. Серед них трапляються такі, які перечитати таки варто. І трапляються такі, які хочеться і варто перечитувати кілька разів. Причому інколи щойно зараз, перегорнувши останню сторінку, відкриваєш першу – і починаєш, і все одно вона вже зовсім інша, хоч і здається знайомою. Як на мене, Тарас Прохасько пише саме такі, безкінечні історії – навіть якщо фізично деякі з них займають лише половину друкованої сторінки. Ну а тим більше – якщо вони займають більше. Це було б досить легко, якби його історії просто мали відкритий фінал. Якби ж-то. Натомість – вони мають відкритим – відкриттям? – чи не кожен поворот, кожну фразу. Тому про фінал як такий, в принципі, майже і не йдеться – розвиток сюжету є альтернативною, однією з, а не основною течією. Точка відліку – увага, єдина умова – дивитися серцем. Ти входиш у цю воду, як у народження, і кожна окрема історія – це інша ріка. Але всі ріки, як відомо, несуть свої води до океану. І яку б з оповідей Прохаська ти не взяв – все одно потрапляєш до цієї чаші, в якій все, ним написане, і ненаписане, відчуте, забуте, вигадане, вгадане, віддане... Я, звичайно, цілком суб’єктивний – бо живу. І саме тому маю можливість поділяти думку Сергія Жадана, озвучену ним в одному інтерв’ю. Він тоді висловився в тому дусі, що Україна вже зараз має письменника, якого хоч сьогодні можна висувати на Нобелевську премію в області літератури. І цей письменник – Тарас Прохасько. Амінь. Тобто – згоден.Українською мовою.
Тип видання: тверда палітурка
Формат: 148х233 мм
Кількість сторінок: 432
Видавець: Лілея-НВ, Івано-Франківськ
Зміст:
FM Галичина
Непрості:
- Шістдесят вісім випадкових перших речень
- Хронологічно
- Листи до і від Біди
- Генетично
- Перша стара фотографія – єдина недатована
- Фізіологічно
- Ходити, стояти, сидіти, лежати
- Ситуації у колориті
- Друга стара фотографія – Арджелюджа, 1892
- Спокуси святого Антонія
- Надмірні дні
- Третя стара фотографія – хіба до Лярусса
- Війни уяви – коротко
- Непрості
- Казати чи перестати
- Тридцять років родини С
- Непроза
- Мій красний бай (наприклад)
- Якщо з мапою (легенда)
- Сім
З цього можна зробити кілька оповідань
Як я перестав бути письменником
Тільки на експорт:
- Моя Україна
- Життя між поїздами
- Карт-бланш
- Господи, відвідай виноградник
Порт Франківськ:
- Хочу написати листа
- Порт Франківськ
- Ерос святого Миколая
- Ти, хто завжди зі святом
- Великодня демонстрація
- Страх сповіді
- Дещо з історії СБУ
- Вдячність за несправедливість
- Шевченкова таємниця
- До питання про інтер’єри
- Роман із газом
- Родинна влада
- Життя після революції
- А ліс росте
- Фотографії, Фелліні і "Шаріка"
- Тотальний диктант
- Сезонне мислення
- Тридцять три тези про біг
- Бо війна війною
- Про тестамент
1000 місць і слів:
- П’ять листів до "поступу"
- Кафедра україністики краківського вокзалу
- Уміння жити
- Фелікс
- Розуміти, а не чекати розуміння
- Ґетто
- Крутять жорна
- Пінґ-понґ кривди
- Лякрімоза
- Знову тільки про любов
- Втикатися чи втикати
- Жити далі
- Лем ми болит серце
- Ревнощі
- Неквапливість
- Не кричи: "Вовки!"
- Заки зайшла ніч
- Тремти, скелете
- Доторки
- Загадкова стихія
- Літо
- Як надмір – то у всьому
- Далеко від політики
- Шанці
- Слідами чужих спогадів
- Повертаючись до озера
- Нестерпна легкість будзу
- Городниця на Дністрі
- Сталкер Чорного лісу
- Подорож
