Чесно кажучи, доволі важко уявити, що можна бути байдужим до звучання віолончелі. Зрештою, легше уявити людину, яка просто ніколи цього голосу не чула – втім, чужих смаків тобі ніхто не вставить... Але цей диск, схоже, здатен і порадувати тих, хто любить – і прищепити любов тим, хто раніше не звертав уваги. Недарма Ольга Шутко ще на початку 90-х років здобула славу однієї з найбільш талановитих віолончелісток України. Згодом вона стала учасницею
Державного камерного ансамблю "Київські солісти" – а професійність цього колективу не потребує зайвих коментарів. Втім, прослухавши цей альбом, Ви й самі переконаєтесь – в руках Ольги Шутко інструмент не просто звучить. Віолончель тут живе насичено, дихає на повні груди, літає вільно, шепоче ніжно – безліч барв та емоцій, втілених майстерно, точно, елегантно. Так – мабуть, саме елегантність можна назвати однією з головних рис альбому. Це стосується гри як Ольги Шутко, так і Наталії Толмачової – в діалозі їхніх інструментів звучить не суперництво, а глибока взаємоповага та тонке взаєморозуміння. Саме з таких речей і виростає справжня романтика...
