Nikita. ХамелЄон.

Думаю, не надто помилюся, сказавши, що небагато Ви побачите серед українських платівок чогось, подібного на цей витвір дивної, але тонкої фантазії. Зараз цей диск знайти не зовсім легко – а жаль. І не тільки тому жаль, що такий рідкісний. Він був яскравим кроком вперед, порівняно із загальним тлом – і, здається, став предтечею багатьох нинішніх музичних втілень. Більше того – його оригінальності вистачає на те, щоб навіть і сьогодні не загубитися серед інших цікавих видань. Зверніть увагу, хто допомагав проектові – А. Кузьменко (Кузьма), А. Підлужний (Нічлава), Шура "Гера", Леся Герасимчук... Пам’ятаєте? – скажи мі, хто твій друг... Але – трохи про музику. Структура альбому цілком відповідає назві – кожна нова композиція несподівано міняє попередній колір і настрій. Приємно і талановито. Від жарту – до сутінкової лірики, від пост панку – до бабиного літа, від етно-електроніки – і до гарячої бруківки... Власне, справа не тільки в музиці. Сама Nikita співає настільки по-різному, то зверхньо, то болісно, світло, наївно, глибоко, смішно – і при цьому кожного разу відчуваєш в її співі правду. Вона наче і грається, але так щиро, як вміють діти – не прикидається, а справді живе в цьому. І тому – віриш. Такі платівки – як одежі Прозорого Цигана. То гарні – а то просто чудернацькі. Пошиті з тисячі клаптиків, за кожним з котрих – своя історія...

 

Антон Йожик Лейба