Росава. Колисанки.

Від себе – дякую. Так приємно, коли щось виправдовує час, проведений в очікуванні. Так приємно, коли хтось обіцяє – і робить більше, ніж обіцяв. Глибше, краще, тендітніше... так приємно, коли людина вкладає серце, душу у свою справу – і ти бачиш цю прозору душу, відчуваєш це серце – близьким... так дивно і радісно віднаходити в світі відлуння живої любові – у слові, у ноті, у голосі чистім... так чесно, тонко, високо текти, співати вміють лише блакитні струмки небесні, зелені – вербові, веселкові – дитячі, невимовні – дівочого серця... того, у якому живе – Мати... інколи здається, що зосталися всюди тільки дорослі, серйозні, замкнені, відсторонені, запрацьовані – але з’являється квітка, якій нема наймення... з’являється душа, в якій нема прокльону, а лише – краса, любов, прощення... приходить світло, тихе і просте, і прочиняє твої очі – і доля має усмішку для тебе, бо для відкритої долоні нема шляхів закритих... дякую тобі – і всім, хто за тобою...

Антон Йожик Лейба