"Можливо, молодшому поколінню споживачів вітчизняної легкої музики нелегко уявити собі, що якихось 20 років тому естрадні співаки в своїй більшості не тільки відрізнялися один від одного, але кращих із них упізнавали буквально за кількома проспіваними тактами. Починаючи з довоєнних часів і майже до кінця 80-х років ХХ століття не просто безумовними лідерами, а воістину народними улюбленцями були троє. Їх знали всі і називали (що для естради було винятком) на ім’я та по-батькові: Леонід Йосипович Утьосов, Лідія Андріївна Русланова, Клавдія Іванівна Шульженко. Артисти ці, яскраво обдаровані, у своїй творчості зуміли відбити світосприйняття декількох поколінь радянських людей – принаймні, більшості.
...На цьому диску зафіксовано фрагменти концерту К.І. Шульженко в київському Жовтневому палаці культури 28 серпня 1960 року. То був, власне, рядовий концерт – якщо подібне визначення взагалі застосовне до виступу улюбленої артистки перед публікою, котра її обожнює. Спершу інструментальне тріо, загравши для "розігріву" аудиторії кілька п’єс, починало "Голубку". У середині номера з-за лаштунків Шульженко тихенько підспівувала мелодію, стимулюючи нетерпляче чекання залу... і нарешті виходила на сцену..."
Олександр Васильєв, музикознавець
Всі пісні - російською.
К.Носов
, Москва, Россия