ДримбаДаДзиґа. ОГОооо!!! /digi-pack/.

Ось і вийшов перший студійний альбом ДДД – якщо пам’ятаєте, дебютним у дискографії гурту став запис концертний. І з приводу дебюту було тоді цікаво – чи вдасться ДДД вже у студійному варіанті зберегти шалений драйв, яким вирізняється їхнє звучання наживо? Що ж, відповідь виявляється однозначною: так! Крім того, само собою, на цій платівці звучання є більш чистим – а отже, значно краще чутно всілякі дрібні нюанси, які зазвичай губляться в концертних варіантах. Плюс є враження, що звук взагалі став більш важким, глибоким, тривожним – наче стоїш біля високовольтної лінії електропередач, і відчуваєш її близькість не лише на слух, а й самою шкірою. Втім, і таке внутрішнє напруження не є постійним: часом у альбомі відкриваються цілком прозорі, ліричні віконця – як от, наприклад, пісня "Любо-мило". Або й іронічні – як у "Стрільці січові є". Але в цілому – енергія цього альбому таки електризує повітря просто як стій, і опиратися їй майже неможливо. Та й, мабуть, немає потреби. Словом – підключайтеся )