Вогнесміх. Країна У.

Почнемо, мабуть, з переліку. Якщо Ви знаєте ім’я і творчість Олеся Бердника – слухайте, бо половину цього альбому засновано на його текстах. Якщо Вас цікавить творчість ТНМКонго – слухайте, бо тут живе одна їхня пісня – і пречудово себе, між іншим, почуває. Якщо Вам знайоме ім’я Олеся Журавчака (пам’ятаєте його платівки з назвою "Співуча сопілка"?) – слухайте неодмінно. Тим більше, що він тут не тільки музикант, а і творчій керівник. Якщо раніше він віртуозно, яскраво грав народні мелодії та їхні обробки, то тепер – це інша творчість, інший підхід. Але – з тою ж майстерністю, високим класом виконавства. Більше того – на додачу до народних духових інструментів, Олесь Журавчак освоїв ще й різноманітну перкусію. Всякого роду синтез є, власне, характерною ознакою музики Вогнесміху – оскільки вона має дві потужні основи. Одна – рок-звучання, сильне, глибоке, сучасне. Друга – етнічна складова, яка базується на приємно широкій палітрі автентичних інструментів. На щастя, майстерність виконання не поступається широті палітри – тому ця складова додає музиці смачного драйву і, водночас, якоїсь прозорості, легкості. Сильна легкість – таке сполучення в рок-музиці зустрічається нечасто, навіть коли це фольк-рок. Але тут все – саме так. Тож приємно, що цікава музика переплітається не з порожніми текстами, а зі справжніми думками. Глибина думок – різна, звичайно. Але у строкатому світі і думки мають бути строкатими – інакше життя перетворюється на існування біомаси...