Соколи. Усі ми прагнемо любові.

Для початку спробуйте прослухати перший трек – "Усі ми прагнемо любові". Тепер Ви, мабуть, знаєте, про що йде мова. Бо цю пісню знають майже всі, хто знає українську. І саме таке обличчя, гадаю, має поміркованість – і як така, і стосовно саме музичної культури. Вони нікуди не поспішають, вони усміхнені і чекають усмішки від вас, вони навіть сумують так, що від цього не сумно. Це не пристрасний потік. Ця вода – спокійна, розважлива, впевнена у досконалості своєї хімічної формули. І тому гладка, самодостатня. Правду кажучи, це доволі рідкісний екземпляр. Спокійну людину їх існування має заспокоювати. Неспокійну ж, мабуть, дратувати. Та цінність їх в іншому. Це саме гладка музика, у ній не тонуть човни, вона не виходить з берегів і відблискує при будь-якому освітленні. І тому може бути певною точкою відліку. Второпав зараз, що навіть неспокійну людину вона не може дратувати. І посміхнувся. І засміявся. І Вам бажаю.