Павло Табаков. Мій світ.

Для Павла Табакова це вже п’ята сольна робота, і можна констатувати, що він не втомлюється – рости. Різноплановий і гнучкий, він стає все більш потужним – і тут, мабуть, дається взнаки не лише сценічний, а й просто життєвий досвід. Спів юнака і спів чоловіка, в якого підростає дитина – це все ж різні речі. Міняється внутрішнє світовідчуття – і це неодмінно проектується назовні, проявляється в глибині переданих емоцій. Павло Табаков цього разу, на відміну від попереднього, записав поп-альбом у чистому вигляді – але, тим не менш, зумів залишитися щирим, чесним, звичною поп-патокою не спокусився. Принаймні, у його співі не чутно якоїсь неправдивої, удаваної пози. Власне, є чудова нагода порівняти, оскільки поряд з цілком свіжими тут є і кілька старих, відомих пісень у нових аранжуваннях. А висновок дуже простий: Табаков – з тих людей, які не тільки здатні підняти українську популярну музику на належний рівень, а й уміють високий рівень послідовно витримувати. У мінливому сценічному світі це – не абищо.