Anniebri. Lo-Fi Feeling.

Здавалось би, просто – вокал і фортепіано. Але це тільки на словах виглядає доволі аскетично – насправді ж усередині живе напрочуд потужний емоційний струм. Власне, те, як саме звучить і голос, і піано – робить Ганну Брижату, aka Anniebri, дійсно непересічним явищем на нашій сцені. Чесно кажучи, не можу пригадати жодного українського альбому, подібного до "Lo-Fi Feeling" – у ньому за допомоги лише двох означених інструментів тісно заплітаються уявний фольклор, арт-рок, неокласика, новітнє кабаре. Причому – повернемось до назви – цю гостру суміш подано під соусом (читай: в естетиці) lo-fi, якій останніми роками дедалі частіше надають перевагу в світі. Коли вже говорити про світ – на думку спадає два доволі близьких приклади: Tori Amos та Аліна Орлова. Це, власне, комплімент. Бо скоріше за все, якщо поставити ці три постаті поряд, кількість розбіжностей виявиться таки більшою за кількість подібностей. І справа не в обсягах сценічного досвіду: йдеться про різницю внутрішніх світів, які проектуються назовні – і їх неможливо порівнювати, вони є самодостатніми, кожен у свій спосіб. Мені здалося, що Anniebri несе в собі неприховану, гостру ніжність, беззахисну силу – така-от пронизлива квітка нашого звичайного-дивного світу. Її пісні звучать чесно у кожній лінії, паузі – і навіть знервовані рухи приводять, зрештою, до справжньої тиші.