Віктор Морозов не вперше докладає рук до маленького дива відродження. Цього разу – записавши з ББ "Галичина" ретро-альбом пісень Богдана Весоловського, легенди львівської легкої музики першої половини XX ст. Хоча минуло трохи менше 100 років – але легкість і чар не втрачено (не випадково ж і
Скрипка кілька років тому видав
"Жоржину"), навпаки, тепер ця музика набуває нової актуальності. Бо вона, крім іншого, зайве свідчення того, наскільки відкритою, сучасною могла і тоді бути українська міська культура в контексті європейському – навіть у такому легковажному, здавалося б, жанрі. Пісні Весоловського – ще один знак того, що теперішня українська актуальність постає не з порожнього місця. Ми досі знаємо не все – а підсвідоме чуття гне свою лінію, вибудовуючи ланцюжки неочевидних зв'язків (пригадайте хоч
Ерко, приміром). Тож хочеться знати. Ну і ще ці пісні – просто миті леткої, крихкої краси, вивільнені з бурштинової пастки минулого часу, щоб показати: час не буває минулим, якщо робити свою справу з любов'ю. Хоча мінливим – буває, звісно..