ДахаБраха. Ягудки. /перевидання, digi-pack/.

Зі своїм першим альбомом 2006 року "На добраніч" ДахаБраха не увійшла – увірвалася до музичного простору, пустила коріння і жваво прийнялася до росту. То було живою радістю – і само по собі, і тому, зокрема, що альбом складався із записів живих виступів гурту. Тепер – відбувається кристалізація, і зараз Ви бачите перший студійний альбом проекту. З одного боку – це означає, що частина пісень здасться Вам вже начебто знайомою. З іншого – що навіть знайомі речі постануть у новому світлі. Але все одно це світло залишається – магічним. Не таким, як старий добрий розважальний "чарівний ліхтар", а – таким, як у Габріеля Маркеса, Горана Петровича, Тараса Прохаська. Коли дивним чином поєднується прадавнє різних людей і континентів – і їхнє сучасне – і простір, в якому це живе, належить світові і світлові, а не часові... Коли увага до дрібних, здавалося б, деталей призводить до здатності відкривати і бачити Всесвіт у кожній піщинці, краплині. Коли все відбувається настільки правдиво, що часто здається відверто фантастичним... ДахаБраха інколи – вода, що живить, плекає, несе і оберігає. А інколи – найтонше лезо, що розсікає навпіл гірчичне зерня, аби знайти там – вітер, сонце, волю. Невідомо, що саме знайде тут кожен з нас, але точно – знайде. Дивна є ця музика – та дивним є і світ наш. Бачиш?

Антон Йожик Лейба