Знаєте, правильно хтось сказав: у кожного – свій Сильвестров. Я познайомився з його музикою завдяки альбому
"Медитація", але по-справжньому він для мене почався завдяки
"Духовним творам" у виконанні
хору "Київ" – і це, мабуть, симптоматично. Музика найтендітніших душевних рухів, найглибших переживань за межами слів, найінтимніших прозрінь у красу світу видимого й невидимого – ну а як ще про неї сказати? Просто не знаю іншого сучасного композитора, який умів би так легко, інтелігентно, невимушено запросити-спонукати до споглядання гармонії невимовних речей – який умів би ці речі настільки ясно виразити у звуці, попри їхню апріорну не-ясність для інтелекту. Хоча, гадаю, це музика якраз не стільки для інтелекту, як для більш тонких і теплих інструментів... Утім, кожному – своє, тож інші почують інше. Все вірно – сприйняття і не має бути однозначним. Як і щодо будь-якого осяяння, однозначно тут можна сказати лише одне: осяяння було. Все решта – інтерпретації. Але, з іншого боку, мистецтво прочитання не вичерпується інтуїцією – воно неможливе без вдумливого ставлення, саме інтелектуальної складової. І тут хочеться сказати окремий комплімент Борису Деменку – в його виконанні, на мій погляд, можна почути гармонійну співмірність першого й другого, завдяки якій прочитання, інтерпретація і стає, власне, мистецтвом.
Антон Йожик Лейба
Видання містить 8-сторінковий буклет з фотографіями та текстами українською, російською, англійською мовами.
, Львів, Україна