Сергій Бабкін. Сергевна. /digi-pack/.

Сильна робота – як і чекалося. В музичному плані – строката, з цікавими аранжуваннями, з уважним ставленням до кожного треку. Без "прохідних" номерів – це чутно. Об’ємна, "візуальна" музика – таке відчуття, що можна її торкнутись пучками пальців, спробувати на смак, вдихнути аромат. В принципі, це арт-рок – якщо в слово "арт" вкладати розуміння того, що Бабкін є не тільки музикантом, а й актором. І не про маски тут йдеться, а – про уміння максимально достовірно доносити зміст. Власне, щодо змісту – тексти Сергія, як завжди, варті окремої уваги. Цього разу тут немає явних соціальних тем – натомість є певна універсальність, в якій можна побачити відображення якої завгодно глибини. За великим рахунком, це альбом про любов – але дійсно багатоплановий, тож однозначних прочитань, мабуть, не буде. Та й нащо – не у двовимірному просторі живемо. Живемо? Коли стикаєшся з настільки щирими піснями, зайвий раз ловиш себе на думці, що життя – зовсім не про те, про що зазвичай розповідають медійні "володарі думок"... І ще одне: коли знаєш, що альбом "Сергевна" присвячено Веселині – доньці Сергія – слухаєш і сприймаєш його взагалі якось по-особливому..