Борщ. Паразіта кусок.

На щастя, і досі так буває – щось починається як жарт, розвага, замануха писана, а вже скоро перетворюється на щось яскраве і відоме. Сталося так і з "Борщем" – пару років тому цей проект з’явився як можливість відірватись, випустити пару і трохи підзаробити. Сьогодні – це один з кращих клубних гастролерів країни, здатний, втім, так само здорово працювати і на великих площадках. Більше того – хлопці вже встигли зробити собі непогане ім’я і за кордоном. Воно і не дивно – в їхній музиці стільки жвавої, відчайдушної енергії, що під час виступу спокійно всидіти не здатен ніхто, рухом заряджаються усі. (Добре, що "Борщ" не грає на цвинтарях...) І не просто рухом. Кожен виступ гурту – просто шалений викид зайвих емоцій, думок, імпульсів зсередини кожного слухача. І, як не дивно – потужний генератор спокою. Втім, це особливий спокій – після такого бадьорого напруження ти не те щоб нічого не хочеш, але просто не маєш сил чогось хотіти. Подібний кайф вдоволеної втоми – штука, погодьтеся, незамінна. Ну і, крім того всього, приємно зазначити, що якість матеріалу "Борщу" постійно зростає. Дійшло до того, що ось на цьому альбомі практично всі пісні – потенційні (а кілька уже встигли стати і реальними) хіти. В одному інтерв’ю хлопці казали, що на початку роботи над альбомом в них була пара улюблених пісень – але зараз вони просто не можуть виділити щось окреме. Подобається все. І я їх дуже розумію.