Дощ. Гра світла.

Запоріжжя продовжує радувати нас молодою, свіжою музикою. Втім, гурт "Дощ" не назвеш таким вже новачком – він існує майже 10 років, а за останніх п’ять і успішно прийняв участь у кількох примітних фестивалях, і переміг у "Перлинах Сезону". Але музику він виконує саме молоду та свіжу – власне, дебютний альбом "Гра світла" яскраво це ілюструє. При цьому формальні ознаки, здавалося б, звичайні – музика складається з вокалу, клавіш, гітари, ударних та басу. Але – у цієї музики є власне обличчя, і його, що приємно, не окреслиш одним терміном. Так, звучанню притаманна м’яка ліричність – це міг би бути звичайний поп-рок, якби його часом не зносило, скажімо, у джазовий степ. Власне, саме такі-от прозорі украплення легкого джазу та фанку – здається, окремої подяки тут заслуговують клавіші та ритм-секція за перше, гітара за друге – складають половину родзинок музики "Дощу". Але є ще вокал – він тут теж не в якості сиропу на морозиві. Часом легкий, приглушений, зовсім близький – він може за секунду, як за свіжим вітром, розвернутися зовсім в іншому напрямку. Олена Чепіга вдало балансує між м’якою, теплою ніжністю – і різкою, напруженою, надривною енергією справжньої рок-діви. Співає емоційно – але емоції не стають сильнішими за почуття, і мені здається, це добре. Зрештою, емоції – діти неспокійного розуму, вони живуть і вмирають зовні. Почуття живуть глибше – в серці. І саме там живе призма, про яку йдеться у поліграфії до альбому – принаймні, так мені здається...

Антон Йожик Лейба