Океан Ельзи. Без меж. /digi-pack/.

Мабуть, Океан Ельзи не має великої потреби в експериментах зі стилями-форматами – все і так добре працює не перший рік. Не питання, чи це недолік – просто так є. Слухаючи новий альбом – ловиш себе на думці, що тут нема якихось відкриттів, натомість – є пісні, які хочеться почути знов. Просто тому, що в них немає надмірності – і є якісь слова, фрази (в т.ч. музичні), що влучають саме туди, куди треба. Туди, де боляче. Туди, де радісно. Туди, де є надія – і де надія не потрібна, бо є чітке розуміння правильності потрібних вчинків, незалежно від перспектив і особистого комфорту. В цьому плані альбом "Без меж" має промовисту обкладинку: ОЕ не є рупором якихось остаточних істин, ці пісні просто прочиняють двері – цілком різні як по емоціях, так і по змісту – нагадують про деякі питання, натякають. Які двері обере слухач – то вже інша справа. Можна – ті, де прозора любовна лірика, а можна – ті, де не думати не випадає. Дверей вистачає. Ніхто не обмежує – обирай. Проте, можна не обирати – і відкривати всі. Життя – це безмеж.